* * *

Коли виповзаєш, як слізка тонка,

Із повного сили рядка,

І всі ці рядки обживають тепер

Свій простір в одній з ноосфер,

Хоч знаєш, де схований в пляшці подій,

В крейдяному колі твій Вій,

Та Сталдзене б’ється, мов струм і мов скло

На море, життя і крило.

 

І зовнішнє море на море в тобі

Замінює речі хисткі,

І більше не треба чекати на час

І бігти по простір для нас.

Ворушаться крила оновлених сил,

Рядків, перемог… Не могил.

Хоча antiopa nymphalis летить,

Летить звідусіль кожну мить.

* * *

Де папороть у Раппапорта

Розквітла й питає, де ти,

А лінії берега хорда

Завжди допоможе дійти,

Живи на поверхні та в глибі,

Занурюйся і видибай,

Розквітнувши в птахові й рибі,

Допоки в людей — дармограй.

Лейла і Меджнун — тобі липа

Й жасмин, та в коханні живі.

Вино бузинове налито

У пера бузьків махові.

А десь в журавлях і лисицях

Дорога на Вентспілс лежить,

Під Мазірбе хутір насниться

І липовий дух верховіть,

І море, що кров підміняє,

Підсинює, взявши в доньки,

На ровер сідай, дармограю, —

І далі, вздовж Венти-ріки.

* * *

Серпентарій серпня. Обіймає Єва

Яблуню, здирає яблуневий клей.

Де твій змій, о Єво, Єво яблунева?

Спокусив і кинув, склеїв інших фей?

 

Вибери якогось іншого. Медовий

Спас вже зовсім скоро. Світ завжди такий.

Груди під цілунки. Відшукай підкову,

Спокуси Адама, поцілуй мерщій.

На зображенні може бути: квітка

* * *

Дочитано літо, та сам ти живий,

Загорнутий в серпня гарячий сувій.

Живий поруч Здвиж, де холодна вода.

Насцяв Ілля в воду, і нас вигляда.

Чи коми та крапки, летючі тире —

Ерінії раптом? Хто їх розбере.

Вмирання страшніше за смерть, отже ти

Хапайся за Здвиж і Дніпро, щоб пливти.

* * *

                                                                                                                                                                               Илье Кукулину, Марии Майофис

                                                                                                                                                                               В Латвії — запах багать,

                                                                                                                                                                                спалахи доторків юних.

                                                                                                                                                                               Привиди предків не сплять,

                                                                                                                                                                               мирно покурюють в дюнах.

                                                                                                                                                                                 Ігор Римарук

Как снисходительна живая,

в небрежной рамке сентября,

земля! Я без друзей скучаю.

Вот всех бы в Вентспилс нас, друзья!

Разбиться перья маховые,

заточенные на полёт,

нам не дадут. Илья, Мария,

от непогод устроим сквот

в мирвольном воздухе на взморье,

где под любым кустом — жильё,

а в дюнах чьи-то предки горе

помогут пережить твоё.

Где будет августовски спелым

словам вольготно, как нигде.

За потакающим пределом,

земле открытым и Звезде.

* * *

Сумеешь себя отпустить для поры,

В которую звери и люди мудры,

А птицы еще и бесстрашны.

Влетают в тебя, благодарно поют,

И день раскрывается, как парашют

В свободном падении с башни.

 

Ты в точности та, за кого выдаёт

Тебя благородный свободный полёт

С планеты иль с велосипеда.

Ах, эта Minerva мудрее совы,

Когда она едет в Парвенту и вы

Как Маленький принц и планета.

 

Убрать бы внутри у себя, а потом

Идти за каким-нибудь вещим котом,

Беспечным и необъяснимым,

Как тяга писать, избегание слов,

Полёт в сердцевину и — поверх голов,

И знанье, что вы — пилигримы.

* * *

                                                                                                                                                                                     Роланді Бебере, Інесі Петерсоне

 

Ти бачиш під каштаном тих,

Хто жив тут пів століття тому,

Прийшовши із заслань страшних,

Переборов глибинну втому.

 

Ввійшло в них море, як колись

У нього рибарі ходили —

І доля визначила сили,

І серце визначило вісь,

 

Щоб оберталися сини,

Перепитати, як там мати, —

Її за руку потримати.

І знов сідали у човни.

* * *                                                                                                                                                                                                  Ієві Балоде, Андрі Консте

Подалі від дому, подалі від дому,

нехай буде врешті не схоже на втому.

Лишень аромати троянд і жасмину,

І Тукумс, і смукумс, і липові вина.

Вино золоте, липи квіт по коліна,

притлумляться в ньому і біль, і провина.

О, Андро, Ієво, нас винайшло диво,

як Вентспілс і Балтику — зірка щаслива.

На зображенні може бути: Наталія Бельченко, на відкритому повітрі та дерево

Наталія БЕЛЬЧЕНКО – для “Майдану”